Через шістдесят один рік після смерті легендарної дослідниці Марії Кюрі її останки вирішили урочисто перепоховати. Під час цієї процедури в тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому році фахівці виявили дивовижну річ. Тіло двічі лауреатки Нобелівської премії, яка подарувала людству знання про радіоактивність, спочивало одразу в трьох трунах. Ба більше, навіть через кілька десятиліть рівень випромінювання всередині цього сховища перевищував безпечну норму в тридцять разів. Сьогодні її особисті речі й робочі щоденники досі закриті в свинцевих ящиках на території музею.
Такі вражаючі факти оприлюднило видання Scienceblog.
Наукові щоденники дослідниці досі становлять серйозну загрозу. Ці записи велися під час унікальних експериментів із відкриття радію понад століття тому. Наразі Національна бібліотека Франції тримає ці небезпечні матеріали в спеціальних контейнерах зі свинцю. Попрацювати з конспектами Кюрі дадуть не кожному. Для цього відвідувачам обов’язково потрібне надійне захисне спорядження. Також науковці мають попередньо підписати документи про усвідомлення всіх можливих ризиків.
Наприкінці дев’ятнадцятого століття автори відкриття взагалі не здогадувалися про смертельну загрозу іонізуючого випромінювання. Протягом чотирьох років, від тисяча вісімсот дев’яносто восьмого до тисяча дев’ятсот другого, Марія та П’єр Кюрі виконали колосальну роботу. Вони вручну переробили приблизно вісім тонн важкої уранової руди. Науковці робили це заради отримання мізерної частки речовини. Вони змогли добути лише одну десяту грама чистейшого хлориду радію. Весь цей час пара працювала в примітивній лабораторії на території старого сараю, де вони постійно подрібнювали, очищували та кип’ятили сировину.
Праця принесла світовій науці справжній прорив. Отриманий хімічний елемент міг самостійно виділяти теплову енергію без зовнішнього впливу. Він також дивовижно світився в суцільній темряві, що відкрило вченим нові горизонти для вивчення природи радіоактивності. Подружжя було зачароване цим явищем. Через повне незнання небезпеки дослідники спокійно носили небезпечні зразки в кишенях, приносили їх додому і просто милувалися загадковим блакитним світлом.
Небезпека є довготривалою. Сучасні фізики знають, що період напіврозпаду ізотопу радію-226 триває приблизно тисячу шістсот років. Саме тому всі предмети, які перебували поруч із цією речовиною, залишаються джерелом радіоактивного фону. Це стосується не лише паперів, а й звичайних побутових речей дослідниці. Окремі предмети побуту Марії Кюрі зараз перебувають у паризькому Музеї Кюрі. Сліди радіоактивних елементів експерти згодом виявили і в приміщеннях, де колись працювали видатні науковці.
Постійний контакт із випромінюванням став фатальним для цієї талановитої родини. Сама Марія Кюрі пішла з життя в тисяча дев’ятсот тридцять четвертому році. Причиною смерті визначили апластичну анемію, яку лікарі чітко пов’язують із регулярним хронічним опроміненням. Її рідна донька Ірен Жоліо-Кюрі повторила трагічну долю своєї матері. Вона теж присвятила власне життя експериментам із радіоактивними речовинами й згодом померла від тяжкої форми лейкемії.
Таємницю особливого поховання розкрили під час перенесення праху вчених до паризького Пантеону. Першу дерев’яну оболонку майстри спершу заховали всередині герметичного свинцевого короба. Потім усю цю конструкцію додатково захистили другою дерев’яною труною. Проте навіть такий товстий бар’єр повністю не зупинив невидиму силу радіоактивних елементів. Дослідження підтвердили наявність сильного випромінювання від внутрішньої труни навіть через шістдесят один рік після поховання.
Залишити коментар