Під час бесіди зі студентом Дхрувом Шенаєм професор матеріалознавства Кембриджського університету Ніл Матур несподівано порівняв розвиток науки з дарвінівською еволюцією, наголошуючи, що дослідження не завжди мають починатися з чіткої прикладної мети.
Матур звернув увагу на хибне, на його переконання, уявлення урядів про те, що інновації можна стимулювати виключно фінансуванням робіт із заздалегідь визначеним результатом. Він підкреслив, що, подібно до випадкових мутацій у природі, наукові прориви часто виникають із цікавості, а не з прямого доручення. Професор пояснив, що дослідникам необхідно дозволяти працювати над тим, що їх захоплює, а вже потім суспільство отримує можливість обирати найкорисніші рішення з напрацьованого масиву результатів.
Цей підхід відображається й у власній роботі Матура над електрокалоричними матеріалами. У центрі його досліджень був електрокалоричний ефект – явище, коли електричне поле змінює температуру матеріалу. Такі властивості можуть стати основою для нових холодильних технологій або теплових насосів. Однак, за словами професора, він не намагався створити готову прикладну технологію, а зосередився на вдосконаленні самих матеріалів. Саме це й доводить, що наука часто рухається вперед без потреби негайних застосувань.
Електрокалоричний ефект пов’язаний зі змінами температури внаслідок перетворень у далекодіючій електричній поляризації матеріалу. Фактично це природне нагрівання або охолодження під впливом електрики. Матур зауважив, що раніше галузь мала вузький характер: невеликі дослідження проводилися ще у 60-х роках, але результати були нестабільними і викликали обмежений інтерес. Лише після публікації його роботи у 2006 році увага до цього напряму різко зросла.
Професор зберігає скромність, хоча його стаття фактично відродила галузь. Він та його колеги описали, як тонкі керамічні плівки дозволяють подавати сильніше електричне поле і досягати збільшення електрокалоричного ефекту вдесятеро. Надалі кількість публікацій про електрокалорики зросла приблизно у десять разів. У 2009 році команда продемонструвала, що багатошарова структура з таких плівок може переносити більше тепла, відкриваючи шлях до практичних рішень. З того часу вчені з різних країн намагалися повторювати та розвивати ці результати, що й дало новий поштовх усьому напрямку.
Матур наголошує, що їхній успіх був можливий не через популярність галузі, а саме завдяки захопленню темою, коли вона ще вважалася нерезультативною. Кембридж сьогодні став місцем проведення щорічної конференції з електрокалориків, але сам професор уникає підкреслення особистих заслуг і розглядає подію як можливість для обміну ідеями.
«Коли я поїхав до США на подібну конференцію, мене описали як видатного запрошеного доповідача і запропонували стрічку з цими словами. Але я просто не бачу в цьому необхідності. Це ніби стверджувати, що я кращий за колег, і це лише створює дистанцію. Роботу 2006 року міг виконати будь-хто, ми просто подумали про це першими. Так, реакція зазвичай така: ми теж мали це зробити! Але всі пішли далі і створили чудову науку», – зазначає професор.
Його позиція підкреслює важливість свободи досліджень і співпраці для появи справді важливих відкриттів. Водночас це викликає запитання щодо підходів до наукового фінансування. Матур звертає увагу, що грантова система часто змушує вчених витрачати час на нескінченні заявки, відволікаючи їх від дослідницької роботи. Можливо, стабільніша модель, що водночас заохочує інновації, дозволила б збільшити ефективність науки.
За його словами, так само як еволюція підтримує не заплановане, а працездатне, зосередженість на матеріалах без постійного орієнтування на застосування може принести нові значущі результати. «Насправді я просто радий зробити внесок у матеріали. Цікаво бачити, що ми можемо зробити», – підсумував Ніл Матур.
Залишити коментар