Палеонтологи з Окінавського інституту науки і технологій розкрили давню загадку еволюції хребетних. Виявилося, що масове вимирання наприкінці ордовицького періоду стало каталізатором ендемічної радіації щелепних риб та їхніх безщелепних родичів.
Катастрофа, яка змінила історію риб
Вимирання, що відбулося приблизно 445–443 мільйони років тому, спустошило морські екосистеми та створило післявимирання прогалину з низьким біорізноманіттям. Саме після цієї катастрофи у викопному літописі з’являються перші чіткі свідчення більшості основних ліній хребетних палеозойської епохи риб.
«Хоча ми не знаємо остаточних причин цього вимирання, ми точно знаємо, що існував чіткий період до і після події. Викопний літопис це показує», — зазначила професорка Лорен Саллан.
За словами дослідників Вахея Хагівари та Саллан, катастрофа переформатувала ранню історію риб, запустивши паралельну ендемічну радіацію у ізольованих рефугіумах. Нові глобальні бази даних палеозойських знахідок показали збіг цього вимирання з зникненням конодонтів та втратами ранніх щелепних хребетних.
Прогалина Таліма та повільне відновлення
Дослідники підтвердили існування так званої прогалини Таліма — періоду низького глобального багатства хребетних. Протягом цього часу фауна складалася переважно з ізольованих мікроскам’янілостей. Відновлення хребетних тривало приблизно 23 мільйони років у ранньому силурі, коли лінії щелепних поступово диверсифікувалися у стабільних рефугіумах.
Високий рівень ендемізму з самого початку силуру свідчить про локалізовану еволюцію щелепних. Одним із таких центрів був Південний Китай.
«У тому, що зараз є Південним Китаєм, ми бачимо перші повні скам’янілості щелепних риб, які безпосередньо пов’язані з сучасними акулами», — пояснив доктор Хагівара.
Щелепні риби залишалися географічно обмеженими протягом мільйонів років, поки не еволюціонували здатність поширюватися через відкритий океан, що поступово призвело до формування сучасних морських екосистем.
Ця робота об’єднала понад 200 років палеонтологічних даних, дозволивши реконструювати екосистеми рефугіумів та кількісно оцінити диверсифікацію щелепних хребетних після масового вимирання.
Залишити коментар