Археологи розкрили таємницю отруєного колодязя віком понад 800 років

Скелет людини, знайдений у середньовічному колодязі замку короля Сверре, довів, що легенда про навмисне отруєння води у 1197 році має під собою реальні історичні підстави. Відкриття поєднало археологію та давню письмову традицію у рідкісному збігові фактів.

У 1197 році, коли король Сверре Сігурдссон зимував у Бергені, його вороги з фракції баглерів атакували фортецю Сверресборг. Сага про Сверре описує, що нападники не лише спалили замок, а й сховали тіло людини в колодязі, прагнучи отруїти водопостачання. Століттями ця історія вважалася легендою.

«Це перший випадок, коли людину, описану в цих історичних текстах, фактично знайдено», — зазначив професор Майкл Мартін з Університетського музею Норвезького університету науки і технології в Тронгеймі. Розкопки 1938 року виявили перші залишки, а в 2016 році глибші дослідження відкрили решту скелета.

Радіовуглецеве датування показало, що тілу близько 900 років. Корекція з урахуванням вуглецю з морепродуктів підтвердила відповідність часу загибелі 1153−1277 років, що точно збігається з нападом 1197 року.

Археологи виявили, що ліва рука загиблого відсутня, а череп був відокремлений від тіла. Аналіз показав тупу травму потилиці та два порізи на черепі, що свідчить про насильницьку смерть перед тим, як кинути його у колодязь. Ізотопний аналіз дав змогу встановити, що близько 20% раціону складали морепродукти, що дозволило точніше визначити дату.

Використовуючи моделі прогнозування ДНК, дослідники відтворили ймовірний вигляд загиблого: блакитні очі, світле волосся та південнонорвезьке походження. Це підтверджує, що він, найімовірніше, був пов’язаний із баглерами.

«Це був компроміс між видаленням поверхневого забруднення від людей, які торкалися зуба, та видаленням можливих патогенів. Є багато етичних міркувань», — пояснила дослідниця Еллегаард.

Відкриття «людини з колодязя» демонструє рідкісний випадок, коли археологічні дані та письмова історія сходяться, перетворюючи рядок стародавньої саги на відчутну людську реальність. Результати опубліковані в журналі iScience.