У новому дослідженні, оприлюдненому в середу, вчені дійшли висновку, що поцілунки з’явилися не в людей, а значно раніше – у предків сучасних великих мавп приблизно 20 мільйонів років тому.
Фахівці з Оксфордського університету та Флоридського технологічного інституту поставили за мету визначити походження цього типу поведінки. З еволюційної точки зору вона не дає очевидних переваг для виживання та може навіть сприяти передачі інфекцій. Утім, те, що люди, шимпанзе, бонобо, горили й орангутани демонструють однакову форму такої взаємодії, вказало на можливе спільне походження.
Для встановлення часових меж науковці поєднали спостереження за приматами з аналізом еволюційних зв’язків між видами, реконструювавши розвиток поведінки у спільного предка.
«Використовуючи ці два ключові елементи інформації, ми застосували метод моделювання, який дозволив нам симулювати різні еволюційні сценарії», – пояснила провідна авторка роботи доктор Матильда Бріндл з кафедри біології Оксфордського університету.
Після проведення мільйонів обчислювальних ітерацій команда визначила, що перші поцілунки могли виникнути в проміжку від 21,5 до 16,9 мільйона років тому. Результати опубліковані в журналі Evolution and Human Behavior.
У своїй роботі дослідники дали поцілунку неромантичне визначення – як «неагресивний контакт рот до рота, який не передбачає передачі їжі». Воно включає і сексуальні, і платонічні прояви, наприклад родинні або дружні привітання.
Питання того, чому така поведінка збереглася, залишається дискусійним, і, за словами авторів, пояснень існує кілька.
«Деякі люди припускають, що сексуальні поцілунки є корисним способом оцінки якості або придатності партнера», – зазначила Бріндл. «Як альтернатива, поцілунки можуть бути різновидом прелюдії, що підвищує сексуальне збудження і збільшує шанси на запліднення».
Платонічні поцілунки, за її словами, відіграють роль у підтриманні соціальних зв’язків та взаємодії між особинами всередині груп.
Автори також зазначають, що ймовірність існування поцілунків у неандертальців і людей підтверджується даними про їхні контакти та наявність спільного ротового мікроба, який передається зі слиною. Це могло відбуватися вже після розходження видів 450 – 750 тисяч років тому.
Робота відкриває новий погляд на формування соціальної поведінки, демонструючи, що така природна для людей дія має дуже давнє еволюційне підґрунтя. Науковці реконструювали її походження, поєднавши аналіз поведінкових моделей видів і їхніх філогенетичних зв’язків, що дозволило визначити ймовірний період появи поцілунків у спільних пращурів.
Універсальність поцілунків серед великих мавп стала одним із ключових аргументів на користь спільного витоку. Якби цей тип поведінки розвивався окремо в різних видів, подібність його проявів навряд чи була б такою значною.
Робота підкреслює складність соціальної взаємодії у приматів та те, наскільки давнє походження мають багато рис, властивих людям. Поцілунок є лише одним прикладом поведінки, яка має еволюційне коріння, що сягає мільйонів років.
Науковці й надалі досліджують розвиток соціальної поведінки, аналізуючи, як формувалися взаємозв’язки між індивідами у різних видів приматів, включно з людиною.
Залишити коментар