Звичайне запитання в магазині стало для Валерії Ходос точкою неповернення. Під час роботи в Латвії після початку великої війни акторку неодноразово запитували, чи не росіянка вона. Саме тоді, каже артистка, всередині з’явилося остаточне рішення – більше не говорити російською.
Акторка, яку часто називають однією з найбільш затребуваних зірок українських серіалів, розповіла, що поїхала на закордонні зйомки вже після повномасштабного вторгнення. До цього майже не працювала в кіно: займалася волонтерством, проводила онлайн-заняття та допомагала біженцям через акторську терапію.
Коли надійшла пропозиція спробуватися на роль у фільмі за межами України, реакція була різкою. За словами Ходос, тоді вона взагалі не могла сприймати розмови про кіно на тлі війни. Втім, у підсумку її затвердили.
“Я дуже вдячна тим зйомкам. І фінансово мене підтримали, і морально витягнули. Ми півтора місяця прожили без сирен, у тиші. Але водночас саме там у мене стався дуже сильний внутрішній перелом щодо мови”, – зізналася акторка.
Найважчим для неї виявилося не саме перебування за кордоном, а велика кількість російської навколо. Ходос пригадує, що спершу намагалася спілкуватися англійською, однак це не завжди працювало. У певних ситуаціях доводилося переходити на російську – і саме це викликало найбільший дискомфорт.
“І я пам’ятаю це відчуття, коли тебе в магазині чи десь на вулиці питають: “Ви не росіянка?” – і тебе всередині починає трусити”, – розповіла Валерія.
Після повернення з Риги вона повністю перейшла на українську та повідомила про це близьких і друзів. Каже, що більше не хотіла говорити мовою країни-агресора навіть у побуті.
Особливо емоційно акторка говорить про зміни у власній родині. Валерія виросла в російськомовному середовищі, однак зараз дедалі частіше українською спілкується її батько. За словами Ходос, це почалося під час масованих обстрілів, коли вони листувалися під час тривог.
“І він раптом почав відповідати мені українською. Для мене це дуже важливо. Мені навіть складно пояснити, наскільки це підтримувало – під час обстрілів отримати від тата саме українські слова турботи”, – поділилася акторка.
Тепер, каже вона, батько вже може довго говорити з нею українською телефоном, хоча спочатку соромився й хвилювався через помилки.
Водночас Ходос згадала, що україномовним у її родині завжди залишався дідусь. Ще в дитинстві він наполягав, аби онука говорила “державною”, через що між ними навіть виникали суперечки.
“Я пам’ятаю: мені років шість, телефоную йому російською, а він каже: “Говори державною” – і кидає слухавку”, – пригадала артистка.
Зараз, зізнається Валерія, вона зовсім інакше сприймає значення мови та її зв’язок із самоідентичністю. І тепер добре розуміє позицію дідуся, яка колись здавалася їй надто суворою.
Залишити коментар