Швейцарія посилює політику щодо біженців з України, і родині Богачуків, яка два роки проживає у Женеві, загрожує депортація до країни, де вони провели лише двадцять днів.
Олена Богачук та її чоловік, обидва харків’яни та художники, були змушені залишити Україну на шостому місяці вагітності Олени. Родина перебувала у Харкові під постійними бомбардуваннями, спускаючись у вологий підвал у найстрашніші моменти.
«У найстрашніші моменти, коли бомбардування ставали частими, ми спускалися до маленького, вологого підвалу», — згадує Олена.
7 березня 2022 року вони виїхали до Польщі поїздом, а згодом — до Литви, де їм пообіцяли житло та роботу. Через фінансові труднощі та погрози з боку місцевих жителів російського походження родина повернулася до Польщі. Тут народилася їхня дочка Аріана. У січні 2024 року Богачуки переїхали до Швейцарії, прагнучи стабільності та безпеки.
Після прибуття у Женеву родина подала заявку на дозвіл S — тимчасовий захист для українців, але Державний секретаріат з питань міграції (SEM) відхилив її. Швейцарська влада звернулася до Литви, яка була готова надати тимчасовий захист, і рішення про депортацію було підтверджено в апеляційному порядку у січні 2025 року.
Діти родини — 10-річна Сніжана, 8-річний Давид та 5-річна Діана — вільно володіють французькою та навчаються у школі неподалік Женеви. Наймолодша Аріана відвідує дитячий садок. Олена двічі на тиждень бере уроки французької, а разом з чоловіком працює над створенням муралу.
Родина підкреслює, що не може уявити повернення до Литви, країни, яку ледве знають, а тим більше до Харкова, який щодня піддається обстрілам КАБів та дронів.
«Повернення до Литви чи Харкова наразі неможливе. Ми прагнемо стабільності і безпеки для дітей», — зазначають Богачуки.
Від початку війни Швейцарія повернула близько 100 українців: восьмеро — до країн Дублінського протоколу, 89 — до третьої країни, п’ятьох — до України під «виконавчими наказами про депортацію» спеціальними рейсами для правопорушників.
Залишити коментар