Кремль втрачає партнерів: після Венесуели під загрозою Іран

Президент РФ Володимир Путін зосереджений на війні в Україні, а його стратегічні союзники дедалі більше відчувають брак підтримки з боку Кремля. Після мовчазної згоди щодо захоплення Ніколаса Мадуро у Венесуелі наступним у пріоритеті може стати Іран.

Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на анонімні джерела, близькі до ситуації. Видання зазначає, що авторитарні режими, які раніше розраховували на допомогу Москви, відчувають її нестачу у критичні моменти.

Розчарування у Венесуелі та Кубі

У Венесуелі чиновники визнали, що багаторічна співпраця з Росією у сфері безпеки виявилася «паперовим тигром». Захоплення Мадуро американськими силами стало шоком для місцевих еліт, які очікували активного втручання Москви. Російські та кубинські спецслужби не змогли виявити загрозу, незважаючи на публічні попередження президента США Дональда Трампа.

Джерела Bloomberg також наголошують на технічних невдачах:

• російські системи ППО С-300 та Бук-М2 не забезпечили належного захисту повітряного простору;
• кіберзахист Венесуели залежав від російських фахівців, але не встояв перед кібератаками США, які призвели до відключення електроенергії під час операції.

Наслідком цього стала серйозна втрата довіри у сфері безпеки між Росією, Венесуелою та Кубою.

Іран під загрозою

Однак, за словами джерел, ще серйознішою проблемою для Кремля є потенційна втрата Ірану як стратегічного партнера. Співпраця Росії з цією країною має глибокі військові та політичні аспекти.

«Росія може публічно підтримувати Іран, але навряд чи активно допомагатиме через обмежені ресурси та пріоритет війни в Україні», — зазначають співрозмовники Bloomberg.

Видання нагадало, що у 2025 році Іран зазнав ударів з боку США. Тепер верховний лідер аятола Алі Хаменеї стикається з внутрішніми протестами та загрозою нових військових дій, що ставить режим під додатковий тиск.

Таким чином, Кремль ризикує втратити контроль над своїми стратегічними союзниками у світі, що ставить під сумнів ефективність його зовнішньої політики та спроможність підтримувати режим у критичні моменти.