Королівський флот Великої Британії випробовує революційну технологію, яка повертає вітрила в сучасні морські битви. Флотилія крихітних безпілотних суден C-Stars має стати «очима та вухами» підводних човнів, створюючи масштабну інтелектуальну мережу спостереження в океані.
Ці пристрої, розроблені компанією Oshen з Плімута, вражають своєю компактністю: їхня довжина становить лише 1,2 метра, а вага – близько 40 кілограмів. Попри скромні габарити, вони здатні автономно працювати у відкритому морі понад пів року. Енергію для систем зв’язку та навігації забезпечують сонячні панелі, тоді як вітер стає головною рушійною силою.
Розумна мережа відеоспостереження в океані
Основна концепція C-Stars – це не швидкість, а повсюдність. Роботи рухаються повільно – до 50 миль на день, але їхня сила полягає у кількості. Генеральна директорка Oshen Анахіта Лаверак характеризує їх як автономні океанські буї, що вміють утримувати позицію навіть під час шторму. Минулого року ці крихітні судна довели свою неймовірну живучість, передавши дані в реальному часі прямо з епіцентру урагану п’ятої категорії.
Під час поточних випробувань велике судно-носій висаджує трійку роботів у заданій зоні. Там вони налагоджують акустичний зв’язок із безпілотним підводним човном. Стратегічний розрахунок простий і водночас геніальний:
- Маскування. Якщо роботів сотні, противник не зможе визначити точне місце перебування підводного човна.
- Економія. Роботи-вітрильники є вигідною альтернативою дорогим одноразовим сонарним буям.
- Спектр завдань. Судна можуть детектувати ворожі кораблі, ракети чи дрони на низьких висотах.
- Активний пошук. Використовуючи гідрофони, вони «чують» ворожі субмарини за відбитими сигналами від бойових кораблів.
Автономність як ключ до перемоги
Професор Блер Торнтон з Університету Саутгемптона зауважує, що безпілотники на відновлюваній енергії вже стали стандартом. Проте справжня перевага полягає у високому рівні автономії. Чим менше людині потрібно втручатися в роботу тисяч таких апаратів, тим ефективнішою стає вся система.
Найголовніше – не вартість самої платформи, а мінімальна потреба у нагляді за її роботою, що дозволяє керувати величезними флотами систем.
Британський флот розглядає можливість масштабної закупівлі: виробник запевняє, що здатний поставити тисячу таких «вітрильників» менш ніж за рік. Наступним кроком стане оновлення програмного забезпечення, щоб менша кількість пристроїв могла покривати ще ширші ділянки океану з максимальною деталізацією даних.
Ця технологія фактично перетворює поверхню моря на гігантську сенсорну панель. Якщо випробування завершаться успіхом, підводний флот Британії отримає надійний захист, створений з енергії сонця та вітру.
Залишити коментар