Команда науковців зі Швеції встановила, що в мозку мишей існує нервовий ланцюг, здатний утримувати їх у повторюваних діях, навіть коли поруч доступні їжа чи інші природні стимули. Такий висновок зроблено під час дослідження, яке виконали фахівці Каролінського інституту та опублікували в Science Advances.
Учені змогли продемонструвати, що певна нервова схема може переводити поведінку тварин у стан нав’язливого повторення, коли навіть припинення винагороди не зупиняє їхніх дій. Подібні моделі поведінки характерні не лише для мишей – люди також можуть потрапляти в циклічні та негнучкі дії, хоча конкретні механізми мозкового контролю цього процесу досі були незрозумілими.
Під час експериментів дослідники зосередили увагу на ланцюгу, який пролягає від прилеглого ядра, що входить до системи винагороди мозку, до ділянки гіпоталамуса, а далі з’єднується з латеральною габенулою. Остання бере участь у формуванні негативних переживань. Використовуючи оптогенетику – метод впливу на нервові клітини за допомогою світла – їм вдалося штучно активувати цю схему. У результаті миші переживали стан, що сприяв компульсивним проявам, зокрема копанню або нюханню, навіть тоді, коли вони могли отримати їжу чи інші винагороди.
«Ми ідентифікували мозковий ланцюг, який може переводити поведінку в режим повторення. Це допомагає нам зрозуміти, як виникають компульсивні дії, і може сприяти розумінню таких станів, як обсесивно-компульсивний розлад та залежність», – каже Константінос Мелетіс, професор кафедри нейронаук Каролінського інституту, який керував дослідженням разом з Даніелою Кальвіоні, доцентом тієї ж кафедри.
Протягом роботи фахівці встановили, що багаторазовий запуск ланцюга між прилеглим ядром і гіпоталамусом поступово створює негативний емоційний стан, через який миші дедалі частіше віддають перевагу повторюваним діям замість природних потреб. Коли ж науковці блокували відрізок ланцюга, що йде від гіпоталамуса до габенули, компульсивні прояви зникали.
«Це дає нам нове розуміння того, як мозок може надавати пріоритет певним формам поведінки над іншими, навіть коли вони не є функціональними або такими, що приносять винагороду», – зазначає Мелетіс.
Серія експериментів, що поєднувала генетичні інструменти для відстеження окремих нервових клітин, оптогенетичні методи й аналіз мозкової активності разом із поведінковими тестами, дала авторам змогу зіставити конкретні мозкові структури з компульсивноподібними діями. Таке поєднання підходів дозволило простежити, як саме формується зв’язок між нейронним ланцюгом та нав’язливою поведінкою.
Отримані результати, відповідно до висновків дослідників, можуть стати фундаментом для подальшого вивчення механізмів обсесивно-компульсивного розладу та різних видів залежності. Розуміння того, як мозок переходить у режим повторюваних дій, у перспективі відкриває можливості для створення нових методів терапії.







Залишити коментар