Директор Театру імені Івана Франка, заслужений артист України Євген Нищук, поділився спогадами про участь у двох важливих українських революціях – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. Він зазначив, що ці події стали початком його особистої боротьби за Україну. Після цих подій Нищук отримав звання “голос Майдану”.
В інтерв’ю медіа BLIK Євген Нищук розповів, як його участь у політичному житті почалася під час передвиборчої кампанії Віктора Ющенка у 2004 році, коли він співпрацював з мистецькою агенцією “Арт-Велес”. Кандидат не мав змоги представляти свою програму через заблоковані медіа, тому був організований унікальний політично-культурний тур по Україні, де виступали проукраїнські патріотичні гурти.
У листопаді 2004 року, після усвідомлення можливості фальсифікації виборів, Євген Нищук вперше вийшов на сцену. “Я взяв на себе сміливість спілкуватися з людьми, представником яких і став – без політичної приналежності, людина від культури, я наче став голосом народу”, – пригадав він. За його словами, тоді за ним закріпилося прізвисько “Голос Майдану”.
Уже наступного дня після заклику Нищука та інших активістів вдалося зібрати понад 100 тисяч людей.
Під час Революції Гідності 2013-2014 років актор знову повернувся на Майдан. Порівнюючи два Майдани, Нищук підкреслив, що Помаранчева революція була більш політичною, тоді як Революція Гідності, на жаль, мала багато жертв, серед яких Герої Небесної Сотні.
“Перша жертва 19 січня під час “Вогнехреща” на Грушевського. Далі, на жаль, постраждалих ставало все більше. Критичною точкою стало спалення Майдану та жахливі розстріли людей, озброєних дерев’яними щитами. Потім втеча Януковича, похід людей на Межигір’я”, – зазначив Нищук.
Євген Нищук підкреслив, що Революція Гідності показала масштаб роботи проросійських сил в Україні і зраду тогочасного істеблішменту, що стало основою для підготовки вторгнення.
Після початку повномасштабної війни Нищук приєднався до ЗСУ, однак у квітні 2024 року його перевели в запас. В інтерв’ю він зазначив, що його “війна” почалася ще 20 років тому, під час Помаранчевої революції та Революції Гідності, які стали його першим політичним і організаційним досвідом боротьби.
Однак, до 2022 року його шлях пролягав через державні та культурні інституції. Нищук гордиться тим, що створив Український культурний фонд та Інститут книги, де розподіл коштів перейшов від чиновників до фахових експертів.








Залишити коментар